Главная страница | Сказки | Дід Храп (українська казка)

Дiд Храп (украiнська казка)
Сергiй Миколайович Кабачний
Десь далеко на обрii, за широкими ланами, сховалося невеличке село
пiд назвою Чугуевка. На краю села, бiля ставу, стояла самотня хата дiда
Храпа. Дiд жив не сам, а з бабою Храпунькою, собакою Гавкунькою та
кiшкою Мявкунькою.

Сергiй Кабачний
Дiд Храп (украiнська казка)

Роздiл перший: Дiд Храп
Десь далеко на обрii, за широкими ланами, сховалося невеличке село пiд назвою Чугуевка. На краю села, бiля ставу, стояла самотня хата дiда Храпа. Дiд жив не сам, а з бабою Ворчихою, собакою Хавкаю та кiшкою Мявкою. У них на подвiр’i був безголосий пiвник iзобiдраним хвостом, якого баба звала Лiсочком. Хата у дiда була старенька, а тин, як решето, тому Лiсочок часто гуляв осторонь вiд дому в лiсочку.
Роздiл другий: Лисачок
Якось зустрiла його лисиця, накинулась на пiвника та й каже:
– Я тебе з'iм!
Злякався пiвник, та як закричить:
– Кукурiку! Спiймали мене в лiсi!
А лисиця його тримае й не вiдпускае, а потiм каже:
– Дурнику, ну чого ти кричиш? Нiхто тебе не почуе.
– Та й справдi, чого кричати? – вiдповiв пiвник. – Вiдпусти мене, лисонько, я тобi дорогу до курника покажу i проведу.
– Так там же в тебе дiд Храп iз рушницею, – каже лисиця.
– А ми його одуримо, – вiдповiдае пiвник.
Замислилася лисиця, вiдпускаючи пiвника, а сама думае.
– А справдi, навiщо менi цей худий пiвник, коли в курнику багато жирних курочок-несучок
iз курчатами? – мовила лисиця. – То що ти пропонуеш?
– Ти, лисице, прикинься мертвою, а я стану над тобою й скажу, що це я тебе здолав. Дiд побачить, забере тебе та принесе у двiр i кине до курника.
Сподобалася лисицi така пропозицiя вiд пiвника, тож погодилася. Лягла вона посеред дороги, а пiвник став над нею. Почув дiд крик пiвника, прибiг i дивиться – стоiть пiвник, а поруч лисиця. Схопив дiд лисицю за хвiст, тряхнув, а лисиця й далi прикидаеться мертвою. Поклав дiд ii на плече та понiс до двору, а пiвник iде поруч.
Так вони йшли, аж поки дiд не спiткнувся. Лисиця з плеча впала, вдарилася головою об камiнь та померла. Принiс дiд мертву лисицю додому та каже бабi:
– Ось тобi, Храпунько, лисиця. Поший менi з неi капелюха, а собi вiзьми хвiст на комiр.
– Звiдки ж таке добро? – питае баба.
– Це пiвник у лiсочку знайшов, – вiдповiв дiд.
Вiдтодi пiвника прозвали Лiсочком.
Якось каже дiд до баби:
– Храпунько, а спеки-но менi хлiбину, я поiду до славетного мiста Харкiва на ярмарок. Та зайду ще до свого кума Чубарика, вiддам йому гостинець – хлiбину вiд тебе.
– Ой, дiду, – вiдповiдае баба, – а чи ж не замало хлiба на гостинець? Може, йому ще й сала прихопити? Знаеш же, що вiн завжди любив пiд'iсти.
– Та чого б i нi, – погодився дiд, – додамо йому шматочок, хай похрумтить на здоров'я. А я йому ще свiжоi городини привезу.
Зiбрали вони клунок, а дiд сiв на воза, та й поiхав до Харкiву.
Роздiл третiй: Ярмарок
Доiхав дiд до Харкова, а там ярмарок у розпалi: люди гомонять, музики грають, торгiвцi викрикують своi товари, куди не глянь – барвистi шатра, крам, вишиванки та всiлякi дива.
Вирiшив дiд трохи пройтися, бо давно не був на такому великому ярмарку. Продавцi навперебiй закликали його скуштувати меду, придбати черевики чи навiть завiтати до гадалки.

Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «Литрес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=71281657?lfrom=390579938) на Литрес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.