Главная страница | Стихи и поэзия | Казонька

Казонька
Юрiй Гаврутенко
Казка для дiтей, в вiршованiй формi. Можливо десь подiбна по стилю до баснi.

Юрiй Гаврутенко
Казонька

Гл. 1
Я розповiм вам казоньку
Про дiвчинку – русалоньку.

Жила собi в далекому болотi жаба
Така бридка що навiть на губах помада
Не красила ii нi грама.
То накрутить бiгудi
То пiдкрасить очi
Але навiть упирi
Дружить з нею не хочуть.
І от, розлючена вона
На весь свiт болотний
Припливла до чаклуна
Що серед жаб був дуже модний.
До нього в чергу на перед
Ставали за пiв року
Бо вiн в магiчних штуках метр
Та i шахрай нiвроку.
Той на жабу подивився
Посмiявся, покривився
Та i каже iй таке:
– Нi жабеля, тут на жаль
Я безсилий геть
Так, я майстер лiпить краль
Але ж ти страшна як смерть
В профiль, збоку i в анфас
Спереду i з заду
Навiть тисячi прикрас
Не сховають в тобi жабу.
Але ти не побивайся
Не лий слiз як пiрiжки
Просто я ще не стикався
С таким випадком тяжким
А ось за лiсом, за горою
Є клiнiка краси i моди
Там по чаклують над тобою
Зразу станеш взiрцем вроди.
Я направлення ось дам
Скажеш що вiд мене
Чародiй один е там
Кажуть що вiн генiй.
Будиш ти що та царiвна -
Пишна миловидна
Красота буде безмiрна
Не впiзнае й мати рiдна.

Довгий шлях до того краю
Де iз жаби роблять кралю
Небезпеки грiзнi мае
Їх не кожен подолае
Та набридло нашiй жабцi

В болотi жити, а не в казцi

В тiй сторонцi де не глянь

Скрiзь гнiтюча сiра твань

Де сусiди i рiдня

Такi ж потвори як вона сама.

І пострибала лiсами
Болотами та полями
Аж на самий край землi
Де озера синьоокi
Випромiнюють у небо спокiй
Де квiтками береги
Над ними птахи i джмелi
Оленята воду п’ють
А джмелi гудуть, гудуть…

Пiд собою землю шкраба
Туди суне наша жаба
Тут на зустрiч iй ведмiдь
– Гей зелене ти куди?
Куди несе тебе не чиста?
Чи ти не знаеш свого мiста
Чого це вiд болота так далеко
Що, кусаються лелеки?

Жаба втомлено, з зiтханням
Почала оповiдання:
– Ой ведмедик не питай
Чому так далеко
Я iду за небо край
Не з добра, не вiд лелеки.
Вже занадто я гидка,
Навiть для болота
Товста, квола i липка
Як ота бридота.
А за лiсом за горою
Чародiйник практикуе
Може вiн займеться мною
Менi вроду на чаклуе.

– Знаю я тих чародiiв
Хоч вони i чаклуни
Та пластична хiрургiя
Не поможе вже тобi.

– Що ж менi робить ведмедик?!

– За горою, в лiсi темнiм
Є чудовисько одне
Страшне як гремлiн
Кровожадне, хитре, зле
І якщо воно тебе
Поцiлуе а не вб’е
Перетворишся у ту ж секунду
В русалку дiвчину – красуню.
Але знай i пам’ятай
Станеш ти чудовиська дружина
Прекрасна але пiдневiльна.

– Та нехай, нехай я згiдна
Менi вже байдуже
Кому буду я дружина
Жабой бути хуже.

Шлях не легкий
Шлях далекий
Через гори доли
Через дощ, мороз i спеку
Через негоди
Повзе жаба за красою

Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «Литрес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/chitat-onlayn/?art=70620094?lfrom=390579938) на Литрес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.